Береза бородавчаста

(Betula pendula)

Місце заготівлі: Західна Україна.

Опис

Береза – листопадне дерево заввишки до 20 м із гладкою білою корою. Квітки роздільностатеві. Чоловічі квітки дрібні, зібрані в суцвіття-сережки, що поникають, жіночі квітки одиночні, розташовані в пазухах листя. Цвіте у квітні-травні, плоди дозрівають у серпні-вересні.

Збирання та заготівля: нирки заготовляють у січні-березні і сушать у приміщеннях, що добре провітрюються, або в сушарках при температурі 25-35°С. Молоде листя збирають у травні-червні і сушать у тіні або на горищах. Сік збирають провесною, до розпускання листя і лише зі старих дерев. Для цього кору надрізають не більше ніж на 2 см та збирають сік у збірку.

Застосування: березовий дьоготь використовується як антисептичний засіб. Його застосовують зовнішньо при шкірних захворюваннях, опіках та гнійних ранах. Він входить до складу мазей Вишневського та Вількінсона. Березовий сік активізує обмін речовин та діє як сечогінний засіб; наукова та народна медицина рекомендують пити свіжий березовий сік при трофічних виразках, фурункульозі, вуграх, лишаях, екземі та інших шкірних захворюваннях. Настій листя в народній медицині вживають при набряках, викликаних серцевою недостатністю, недокрів'ї та авітаміноз. Він вважається чи не найкращим засобом для виведення води з організму. Він не дратує нирок, але посилює утворення сечі. Тому його використовують для промивання сечових шляхів, при бактеріальних запальних захворюваннях. Настоянка березових бруньок – випробуване відхаркувальне та жовчогінне. При гострих отитах настойку закопують у вухо для промивання барабанної порожнини. Настоянку березових бруньок призначають при анемії в післяпологовому періоді. Зовнішньо застосовують у вигляді розтирань і компресів при міозитах, артритах, виразках, що погано гояться, саднах, пролежнях, гнійних ранах після розкриття абсцесів.

Рецепти:

- настій готують із розрахунку 1 чайна ложка нирок на 1/2 склянки окропу, доза 2-3 столові ложки 3-4 рази на день.

- відвар готують із розрахунку 30 г нирок на 1 склянку і приймають так само, як настій. Його призначають і як жовчогінний засіб.

– настій із листя готують у пропорції 1:10. Для розчинення бетулоритинової кислоти відразу після охолодження потрібно додати 0,2 г двовуглекислої соди на 1 склянку настою і потім наполягати ще б год. Приймають такий настій по 1/2 склянки 2-3 рази на день.

- з листя берези можна приготувати настій, в який переходить значна кількість вітаміну С, що міститься в них. Денну порцію для дорослої людини такого протицинготного настою готують зі 100 г свіжого листя. Їх промивають, розрізають на дрібні шматочки і заливають 0,5, води кімнатної температури. Через 1-2 години настій проціджують і додають для смаку сіль, оцет або лимонну кислоту.

- при артритах, міозитах, пролежнях: 25 г березових бруньок залити 0,5 л 90% етилового спирту, настояти 8-10 днів, процідити. Приймати по 1 год. або 1ст л 3 рази на день як жовчогінний та сечогінний. Зовнішньо застосовувати для компресів та втирань.

– при водянці, набряках, як жовчогінний та сечогінний: 20 г (1 ст. л.) березових бруньок залити 200 мл окропу, настояти годину, процідити. Пити по 14 ст. 4 десь у день 30 хв до їжі.

- як жарознижувальне та сечогінне: 25-30 г березових бруньок на 300 мл гарячої води, кип'ятити на слабкому вогні 6-7 хв., настоювати годину, процідити. Приймати по 12-13 склянки.

- приготування настою листя: 2 чайні ложки березового листя заливають 200 мл окропу і настоюють 10 хв. Чай п'ють теплим, не більше 3 склянок на добу.