Сімейство подорожникових. Багаторічна
трав'яниста бур'ян, 15-20 см. Кореневище товсте, коротке. Стебло коротше за
листя, безлисте. Листя прикореневе, зібране розеткою, довгочерешкове,
широкояйцевидне, цілокрає або зубчасте, 5-9 головних дугоподібних жилок. Квіти
дрібні, бурі, правильні, обох статей, зібрані в тонкий колос на верхівці довгої
тонкої квіткової стрілки. Чашка 4-роздільна, з овальними тупими частками.
Віночок 4-роздільний, спайнолепестний, з яйцевидними тупуватими частками.
Тичинок 4, прикріплених до трубочки віночка, з 2-гніздними пильовиками. Зав'язь
верхня, 2-хгніздна, з ниткоподібним стовпчиком. Плід – 2-гніздова коробочка з
дрібним насінням. Цвіте з травня до пізньої осені.
Використовувана частина: листя і рідше - насіння і коріння. Листя солонувато-гіркуватого смаку,
без запаху. У листі подорожника містяться дубильні, гіркі речовини: каротин,
індикановий глікозид аукубін, аскорбінова кислота (до 42,2 мг%), вітамін К,
невивчені алкалоїди, флавоноїди, маніт, сорбіт, органічні кислоти (лимонна та
олеанолова). У насінні подорожника багато слизу (до 44%), жирних олій до 20% та
0,17% вуглеводу плантеози.
Збір та заготівля: заготовляти листя подорожника можна протягом усього літа, але краще
збирати їх у червні, коли кількість діючих речовин у них максимально. Не
рекомендується збирати подорожник поблизу дороги. Зібрану сировину сортують,
видаляючи домішки та пошкоджене листя. Сушать на повітрі під навісами,
розкладаючи шаром 4-5 см або сушарках при температурі 50-60°С. Термін
зберігання – 3 роки.
Застосування:
препарати подорожника мають протизапальну, бактеріостатичну, ранозагоювальну,
відхаркувальну, кровоспинну, сечогінну та гіпотензивну дію. Застосовуються при
гіпертонічній хворобі та атеросклерозі. Сік і настій листя подорожника –
прекрасний засіб, що відхаркує, рекомендується при гострих і хронічних
хворобах, органів дихання. Подорожник широко використовується при хворобах
шлунково-кишкового тракту, при гастритах зі зниженою та підвищеною кислотністю,
при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, при гострих та
хронічних ентеритах, виразковому коліті, при проносах різного походження.
Народна медицина вважає подорожник протипухлинним засобом. Препарати
подорожника мають лікувальну дію також при хворобах печінки, нирок, діабеті, чоловічому
та жіночому безплідді, при хронічних виразках, деяких хворобах очей, при
кровотечах – маткових, гемороїдальних, шлункових та легеневих. Настій коренів
подорожника приймають при лихоманці та кашлі, як болезаспокійливий засіб – при
укусах отруйних комах та змій. Хорошим засобом при хронічних проносах
вважається порошок із насіння подорожника. Листя подорожника в народній
медицині широко використовується як зовнішній засіб при ранах, саднах,
фурункулах та виразках. Прикладають ціле або зім'яте листя до ділянок тіла,
поверх листя роблять теплий компрес.
Рецепти:
- 3 столові ложки листя настоюють у 2 склянках
окропу (добова доза).
- порошок із насіння подорожника
приймають по 1,0 г 3-4 рази на день за 15-20 хвилин до їди.
- при кровотечах готують настої з 2
столових ложок подорожника та 2 столових ложок кропиви на 2 склянки окропу
(добова доза).
- при зубному болю кладуть у вухо (з
хворого боку) корінець подорожника. Через півгодини-годину біль проходить.
- приготування настою листя: 2 ст. л.
сухого подрібненого листя заливають склянкою окропу, настоюють 15 хв і
проціджують. Приймають по третині склянки 3 десь у день. Для отримання
слизового настою листя наполягають на холодній кип'яченій воді.
- приготування настою насіння: 1 чайну
ложку насіння заливають склянкою окропу настоюють 3-5 хв, охолоджують і разом з
насінням приймають на ніч як проносний.
- приготування соку: листя зрізають з
частиною черешка, ретельно миють, дають воді стекти. Потім ошпарюють,
пропускають через м'ясорубку, і з отриманої маси віджимають сік. Можна
скористатися соковижималкою. Якщо листя зібране у спеку, сік виходить в'язким,
і тоді його потрібно розвести кип'яченою водою у співвідношенні 1:1. Отриманий
сік кип'ятять 1-3 хв.
