Низький вічнозелений гіллястий чагарник, 30-60
см, з голими або слабоопушеними гілочками, з вузьким супротивним листям,
розташованим черепітчасто в 4 ряди. Квіти дрібні, лілово-рожеві, біля основи з
чотирма трав'янистими приквітками, розташованими в однобічних довгих кистях.
Чашечка 4-роздільна, плівчаста, пофарбована так само, як і віночок. Віночок
дзвоновий, 4-роздільний, коротше за чашки. З віночка видається стовпчик з
приймочком, оточений 8 пильовиками, що утворюють маленький темно-червоний
конус. Тичинок 8; зав'язь верхня. Плід – пухнаста 4-гніздова коробочка. Цвіте у
другій половині літа. Медонос.
Використовувані частини: у народній медицині використовують верхівки листяних пагонів вересу з
квітками (траву). Вони містяться дубильні речовини, алкалоїд ерикодинін,
глікозид арбутин, гіркий глікозид ериколін, флавоноїди (зокрема кверцитрин),
сапоніни, смола, камедь, органічні кислоти, каротин, мінеральні солі.
Збір та заготівля:
під час цвітіння збирають квітучі листяні верхівки пагонів або одні суцвіття.
Сушать у тіні, на горищах або під навісами, в місцях, що добре продуваються.
Застосування: завдяки
чіткій сечогінній дії, а також протизапальним та дезінфікуючим властивостям,
надземну частину рослини використовують при запальних захворюваннях нирок та
сечового міхура, а також при сечокам'яній хворобі та подагрі. Нерідко вживають
настій при гастритах з підвищеною кислотністю шлункового соку, ентеритах та
колітах, що супроводжуються проносами. У народній медицині вживають настій
також при хворобах печінки та жовчного міхура. Часто використовується
заспокійлива дія вересу. Настої вересу придатні для полоскання ротової
порожнини при стоматитах і горла при ангінах. З них роблять ванни при ураженні
суглобів ревматоїдного та обмінного характеру. Подрібнені в порошок квітки
вересу застосовують як ранозагоювальні та протизапальні присипки на рани,
виразки, опікові поверхні, екземи та ін. Верес хороша медоносна рослина.
Вересовий мед ароматичний, на смак терпкий, але вважається цілющим при різних
захворюваннях.
Рецепти:
– настій готують із розрахунку 20 г
трави на 2 склянки окропу, настоюють 2 год; приймають його по 1/2 склянки 4
десь у день.
– при підвищеній нервовій збудливості,
астено-невротичних реакціях, іпохондрії, безсонні та ін. У цих випадках
іноді настій роблять із суміші трав: вересу, собачої кропиви по 40 г, сушениці
– 30 г. 1/2 склянки 4 десь у день.
– приготування настою: 3 чайні ложки
трави вересу настоювати 3 години на 2 склянках кип'яченої воли кімнатної
температури, процідити. Приймати по 1/2 склянки 5 разів на день.
- приготування настою квіток: 1 чайну
ложку квіток вересу залити склянкою окропу, настоювати 10-15 хв і процідити.
Приймати невеликими порціями протягом дня при захворюваннях шкіри.
- 20 г трави залити 2-3 склянками окропу,
наполягати 2 години, процідити. Приймати по 1-2 столові ложки через 2 години
при нирковокам'яній хворобі, циститі, безсонні.
- 2 столові ложки збору (трави вересу 20 г,
золототисячника 15 г, звіробою 20 г, перцевої м'яти 10 г, кори жостеру 10 г)
залити 2,5 склянками окропу, через 2 години процідити. Приймати по 14 склянки
за 14 години до їжі при гастритах зі зниженою секреторною функцією шлунка.
- 2 столові ложки збору (трави собачої кропиви
15 г, вересу 20 г, трави сушениці болотної 15 г, кореня валеріани 10 г) залити
0,5 л окропу, через 2 години процідити. Приймати по 13 склянки кожні 2 години
при нервовому занепокоєнні як заспокійливе, при безсонні.
