Сімейство хвощове. Багаторічна трав'яниста
спорова рослина. Кореневище довге, гіллясте, тонке, глибокозалягаюче.
Спороносні стебла короткі, 15-20 см, соковиті, безхлорофілові, бурі, членисті,
закладаються з осені, виростають рано навесні, вузлуваті; у вузлах з дзвоновими
піхвами. Після дозрівання суперечка відмирають, замість них виростають
вегетативні стебла, 50-60 см. Листя недорозвинене, у вигляді зубчиків, що
оточують стебло та гілки у вузлах, 6-12; зубці стеблової піхви спаяні по 2-3,
трикутно-ланцетні, гострі, чорно-бурі; на гілках зубці піхви зелені, плівчасті,
довгозагострені. Стебло та гілки членисті, каламутно розташовані, спрямовані
косо вгору. Спороносні колоски із шестикутними щиткоподібними споролістиками,
прикріплені до стебла ніжкою, навколо якої 6-12 спорангіїв. Суперечки кулясті,
дозрівають навесні.
Використовувана частина: надземні безплідні зелені вегетативні стебла (трава). У траві хвоща
польового містяться кремнієва кислота (до 2,5%), дубильні речовини, гіркоти,
смоли, кислоти (аконітова, щавлева, яблучна), сапонін еквізетин, флавоноїди
(еквізетрин, лютеолін-7-глікозид), ізокверцитрин, лют -7-ді-глікозид), каротин,
аскорбінова кислота (до 190 мг%), сліди алкалоїдів, ситостерин та
диметилсульфат.
Збір та заготівля: хвощ заготовляють у середині літа. Зрізують лише однорічні
світло-зелені пагони. Нижні частини рослини не використовують. Сушать під
навісом або в приміщенні, що добре провітрюється. Термін зберігання – 2 роки.
Застосування: хвощ
має протизапальну, дезінфікуючу, сечогінну, кровоспинну, кардіотонічну,
загальнозміцнювальну, ранозагоювальну та в'яжучу дію. Хвощ сприяє нормалізації
водно-сольового обміну, виведенню холестерину, різних токсичних речовин,
шлаків. Приміром, він прискорює виведення свинцю в експерименті з організму
тварин. Рослину додають у збір при лікуванні гіпертонічної хвороби,
атеросклерозу, подагри і погано ран, що погоюються. Найбільш відомий хвощ у
народній та науковій медицині як сечогінний та протизапальний засіб при
захворюваннях нирок та сечового міхура, набряках різної етіології, а також при
ексудативних плевритах. Трава хвоща застосовується при ревматизмі,
жовчнокам'яної та нирковокам'яної хворобах, при захворюваннях очей, при
новоутвореннях шлунка та кишечника, як хороший кровоспинний засіб при різних
внутрішніх та зовнішніх кровотечах. Препарати з рослини призначають і як
зовнішній засіб: для лікування хронічних виразок і свищів, ран, для
спринцювання при білях, для ванн при пітливості і для миття голови страждаючим
себореєю. Хвощ входить до складу сечогінного чаю.
Рецепти:
- настій: 1-2 столові ложки настоюють з
2 склянками окропу (добова доза для вживання).
– настій для зовнішнього застосування
готують із розрахунку 4-5 ложок трави на 2 склянки окропу.
- приготування настою: 1 ст. л.
сировини заливають склянкою холодної води, настоюють 1 добу та проціджують.
- приготування відвару: 2 ст. л.
подрібненої трави заливають склянкою окропу, настоюють на киплячій водяній бані
30 хв, охолоджують 10 хв, проціджують і доводять об'єм до вихідного. Приймають
по третині склянки 3-4 рази на лінощі через годину після їжі.
- лікувальне вино (стародавній рецепт
Ібн Сіна): 10-15 г сухої подрібненої трави наполягти 1-2 місяці в 1 л білого
вина. Пити натщесерце по 10-15 г. Це вино має кровоочисну дію, використовують
його і зовнішньо як лосьйон для обличчя.
