Сімейство розоцвіте. Багаторічна трав'яниста
рослина до 30 см заввишки. Кореневище потужне з численними довгими пагонами.
Стебла внизу опушені відстовбурченими волосками. Листя прикореневе,
довгочерешкове, також опушене. Квітки обох статей, білі, зібрані в невеликі
щиткоподібні суцвіття. Цвіте у травні-липні. Плоди – помилкові ягоди
рожево-червоного кольору, ароматні та смачні, дозрівають у червні-липні.
Використовувані частини: плоди та листя. Ягоди суниці містять мікроелементи, вітаміни, цукру,
кислоти (фосфорна, лимонна, яблучна, саліцилова), пектинові речовини, ефірні
олії та клітковину. У листі виявлені дубильні речовини, велика кількість
аскорбінової кислоти, алкалоїди та ефірні олії. Хімічний склад квіток вивчений
недостатньо.
Збір та заготівля:
як лікарська сировина листя з черешком довжиною не більше 1 см збирають під час
цвітіння. Їх розкладають тонким шаром та сушать у тіні. Якщо листя
заготовляють, щоб заварювати їх як домашній чай, робити це потрібно навесні, ще
до цвітіння. Кореневища заготовляють у період спокою – ранньою весною чи пізно
восени. Їх ретельно миють холодною водою, обсушують, видаляють пошкоджені та
відмерлі частини, ріжуть на невеликі шматки та сушать на повітрі або у сушарках
при температурі 40-50°С. Ягоди теж можна сушити, хоча найцінніші вони у свіжому
вигляді. Перед сушінням ягоди підв'ялюють протягом дня на повітрі, а потім
досушують при температурі 45-65°С. Для листя термін придатності сировини – 1
рік, для ягід – 2 роки, для коріння – 2 роки.
Застосування:
суниця, поряд зі звіробою, березою, оманом, ромашкою і подорожником - одна з
найбільш застосовуваних лікарських рослин народної медицини. Трава та ягоди
суниці при тривалому вживанні нормалізують обмін речовин, тому вони ефективні
при нирковокам'яній та жовчнокам'яній хворобах, подагрі, екземі, при
гіпертонічній хворобі та атеросклерозі, при бронхіальній астмі. Суниця
заспокоює нервову систему і, у суміші з іншими травами, застосовується при
неврозах, істерії та безсонні, а також при неврозах серця та стенокардії, при весняній
астенії, недокрів'ї, цинзі та авітамінозах. Настій плодів і листя
використовують як засіб, що покращує травлення та апетит, при гастритах,
ентероколітах, проносах та запорах. Суниця має деяку жовчогінну та сечогінну
дію, додається до зборів трав при лікуванні печінки, нирок та при запаленні
підшлункової залози. Використовується при маткових кровотечах як засіб, що
тонізує гладку мускулатуру та знижує проникність судин. Як зовнішнє суниця
застосовується у вигляді компресів і полоскань при ранах, що мокнуть і
кровоточать, екземі, при запальних процесах в горлі і ротовій порожнині,
поганому запаху з рота. Суничний листок взимку заварюють і п'ють замість чаю.
Рецепти:
– настій готують із розрахунку 2-3
столових ложок трави на 2 склянки окропу. Настоюють та застосовують звичайним
чином.
- приготування настою кореневищ:
заварюється вдвічі слабше (1 чайна ложка на 1/4 л води).
- приготування настою листя: 2 чайні
ложки з верхом листя суниці залити 1/5 л окропу, дати настоятися 15 хвилин,
потім процідити. Тричі на день пити по чашці чаю або за потребою полоскати або
промивати горло тепловим чаєм.
- суничний чай: 3-4 ст. л. ягід, квіток
та листя суниці, 0,5 л води. Залити рослинні компоненти окропом, поставити на
вогонь на 5-10 хвилин, настоювати 30 хвилин. Пити відвар суниці теплим по
склянці 3-4 рази як заспокійливий і вітамінний напій.
- заспокійливий чай: 2 ст. л. листя
суниці, по 1 ст. л. квіти липи, трави меліси. Рослинну сировину висушити,
подрібнити. Залити окропом, поставити наполягати, процідити. Корисний напій при
дратівливості, неврозах та безсонні. Його можна давати дітям за підвищеної
збудливості.
